(посвящение Алмагуль Дусенбаевой,руководителю ребцентра в гор. Тараз Казахстан, героине книги "Душа как раненая птица")
Лежала чудная жемчужина
Так много-много лет в грязи.
Была заветрена, завьюжена,
И дьявол адом ей грозил.
Эммануил искал жемчужину,
Её так нежно призывал,
Но к ласке непривычной чуждая,
Она спала, едва жива.
Был верен в поиске настойчивом
Спаситель Иисус Христос,
И исполняя волю Отчую,
Шёл к ней чрез штормы и мороз.
Нашёл. Поднял. Омыл. Очистившись,
Жемчужина в Руках Любви
Вдруг засияла светом Истинным.
И Бог её благословил.
-Сияй! - сказал, - в сем мире тления.
И людям помогай сойти
С кривой тропы к стезе спасения,
Чтоб мир душевный обрести.
Жемчужина, Христу послушная,
Себя забыла для Него.
К людским слезам неравнодушная,
Для славы Божией живёт.
С Небес взирает Бог внимательный.
Жемчужину Свою хранит.
И посылает ей старательно
Духовный здравый аппетит.
А что она? Все откровения,
Что получает от Небес,
Передаёт в кругу общения
Во славу Божью, в Его честь.
Сияй, сияй Христа жемчужина!
Достойно Бога прославляй.
И в мире, суетой закруженном,
Людские души пробуждай.
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 2592 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
